Саманта — тиха, замкнута стипендіатка магістерської програми з літератури у Ворренському університеті. Її оточення — не затишна читацька спільнота, а чотири епатажні, заможні дівчини, які кличуть одна одну Зайчиками. Вони поводяться як нерозлучне стадо, мають свої таємниці, жарти, ритуали й репутацію «елітної касти» серед письменницького факультету. Для Саманти вони — чужі. Вона почувається ізольованою, відкинутою, непотрібною.
Але все змінюється, коли дівчата несподівано запрошують її на таємничий Салон непристойностей — нічні збори, де немає місця правилам. Із кожною зустріччю Саманта дедалі глибше занурюється у світ, що тримається на красі, жорстокості, творчості й магії. Її вабить ця отруйна атмосфера. Вона поступово віддаляється від Ави — єдиної подруги, яка ще тримає її у реальності.
Та Зайчики не просто граються в богемну творчість. У глибині старовинних майстерень вони буквально оживляють свої історії — створюють істот із м’яса й страху, з тексту й крові. Їхня уява стає зброєю. А Саманта вже не впевнена, де закінчується вигадка і починається кошмар. Чи можна залишитися собою, якщо твоє письмо набуло плоті? І яку ціну треба заплатити, щоб належати до вибраних?
“Зайчики” Мони Авад — це похмура, атмосферна історія про спокусу, творчість, токсичну жіночу дружбу та крихку межу між реальністю й вигадкою. Роман, який збурює, лякає і не відпускає до останньої сторінки.