Як це — дмухати на рани, ловити руками кулі, виживати і тримати в долонях світ, навіть коли здається, що весь твій світ розсипається на шматки? Як це — продовжувати жити і любити, коли найрідніші і найцінніші люди залишають тебе, а навколо все зруйноване, все хитке і крихке? Як знайти сили знову піднятися після кожного падіння, коли навіть земля під ногами стає невагомою? Це важкі питання, що болять у кожному рядку цієї книжки.
Жінки, про яких розповідається в книжці Зої Казанжи, — це символи неймовірної стійкості і сили. Вони не просто переживають, вони борються. Вони гоять рани на тілі та душі, кохають і пам'ятають, шукають, чекають і ростять в собі не тільки силу, але й надію. Вони вчаться жити у світі, де кожен новий день може принести як нову перемогу, так і нову втрату. Вони ростять свої сильні крила навіть тоді, коли ці крила обпікає війна.
Одні з них возять на автомобілях теплі спальники і допомогу тим, хто залишився без дому, інші рятують дітей, виїжджаючи з зони бойових дій, ризикуючи своїм життям, ще інші, ніколи раніше не тримали в руках зброї, сьогодні сміливо підбивають танки. Іноді жінки йдуть ще далі — готові покласти своє серце там, де, можливо, вони більше не зможуть повернутися.
Ці жінки, героїні Зої Казанжи, — це ті, хто на власному досвіді переживає біль і втрату, але також віднаходить в собі сили для відновлення, для того, щоб пройти через ці страшні часи з гідністю та мужністю. Вони є тим живим свідченням того, що навіть у найтемніші часи можна зберегти людяність, любов і надію.
Ця книга — не лише про війну, не лише про біль і втрату, а про те, як в умовах найгірших випробувань можна зберегти своє серце, свою силу і свою здатність любити. Вона про жінок, які переживають трагедію не як безсилі жертви, а як сильні особистості, які вміють відроджуватися, надихати і продовжувати боротися за своє майбутнє, незважаючи на всі труднощі і випробування долі.
Доставка
