Події роману розгортаються навесні та влітку 2014 року в Донецьку — місті, яке в одну мить перетворюється з дому на лінію фронту, з фону буденного життя — на епіцентр бурі. Донбас у творі постає не лише географічною точкою, а місцем сили, магнітом доленосних рішень, точкою зламу та переродження. Саме тут формуються головні питання країни — питання ідентичності, вибору, ціни свободи та людяності. І тільки тут, у цій глибокій тріщині між минулим і майбутнім, приховані відповіді.
Це — точка початку й завершення. Як змій Уроборос, що вічно кусає себе за хвіст, історія знову завершує свій цикл, змушуючи нас повертатися до витоків — не для того, щоб повторити помилки, а щоб нарешті зрозуміти сенс.
Безіменна героїня роману — наче уособлення самої країни. У вирі подій вона втрачає все: родину, дім, роботу, ілюзії про стабільність і чіткі координати реальності. Але водночас вона здобуває те, чого раніше не мала — силу вистояти, здатність бачити істину без прикрас, та нове розуміння себе. Серед уламків зруйнованого світу вона починає збирати новий — з болю, пам’яті, сміливості та співчуття.
Саме тут вона зустрічає нових союзників — людей, які, як і вона, пройшли крізь вогонь втрат і не втратили людського обличчя. Вони не герої з пафосних заголовків, а ті, хто чинить спротив щодня — вибираючи залишатися людьми, підтримувати одне одного, шукати світло в темряві.
Цей роман — не просто історія однієї жінки. Це віддзеркалення епохи, документ внутрішньої боротьби, літопис того, як особисте стає політичним, а війна — частиною кожного. І хоч події відбуваються у 2014-му, відлуння цієї весни й літа ще довго звучатимуть у нашій спільній пам’яті.